ПІГМЕ́НТ, у, спец.
1. Речовина в тваринному і рослинному організмах, яка надає забарвлення їх тканинам. В зеленому листі рослин міститься зелений пігмент — хлорофіл (Наука.., 2, 1958, 28); — Ти знаєш, відкіля береться загар? Це в шкірі людини під впливом освітлення відкладається особлива речовина — пігмент, яка і дає відомий усім загар (Гур., Наша молодість, 1949, 158).
2. Синтетичний барвник, нерозчинний у воді, спирті і т. ін.; використовується для приготування олійних фарб, лаків і т. ін. Часто купував [С. І. Васильківський] тільки пігменти фарб, а потім сам тер, готував фарби (Мист., 1, 1966, 26); Основний склад фарб становлять пігменти. Пігментами називаються тонкомолоті кольорові порошки, що не розчиняються (а тільки розбавляються) ні у воді, ні в інших розчинниках (Стол.-буд. справа, 1957, 238).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 390.