ПІД’ЇЖДЖА́ННЯ, я, с. Дія за знач. під’їжджа́ти. При різкому гальмуванні і різкому рушанні з місця автомобілем, при необережному під’їжджанні до тротуару і платформи спрацювання шин підвищується (Хлібороб Укр., 7, 1964, 23); Найда мене розсердила своїм лукавим під’їжджанням (Л. Укр., V, 1956, 237).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 430.