ПІДБІ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДБІЛИ́ТИ, білю́, бі́лиш, док., перех.
1. Білити крейдою, вапном і т. ін. додатково частину якої-небудь поверхні. При кінці минулого літа мав мене відвідати в Русові мій приятель.. У хаті підбілювали.., чекалося на гостя (Стеф., II, 1953, 28); Новосельці сіяли квіти, підбілювали дерева, впорядковували балкони (Веч. Київ, 24.ІV 1961, 3).
2. Покриваючи обличчя пудрою, білилами, робити його білим, білішим. — Як візьмеш ще й білила, Та свій вид коли підбілиш, — О, тоді вже безпремінно Парубків побожевілиш! (Щог., Поезії, 1958, 326).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 399.