ПІДВА́Л, у, ч.
1. Приміщення під першим поверхом будинку нижче рівня землі. — Живуть вони в підвалі, ще нижче, ніж наша кухня… стіни вогкі — на них повиступала роса… (Григ., Вибр., 1959, 422); Вони знали підвали хустської тюрми й каземати Сигота, камери й одиночки Маргіт-Керуту в Будапешті (Скл., Карпати, II, 1954, 26); // Заглиблене або напівзаглиблене в землю приміщення, призначене для зберігання запасів продуктів, товарів і т. ін. Горілка в підвалі смаковита та добра! (Мирний, IV, 1955, 230); Сховища для тривалого зберігання овочів можна поділити на дві групи: 1) постійні сховища — підвали, льохи.. і 2) найпростіші тимчасові сховища — кагати й траншеї (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 312).
2. Нижня частина газетної сторінки, відділена для окремої статті; стаття, яка займає нижню частину газетної сторінки. [Воронін:] Зараз у вас буде підвал з четвертої сторінки. Після правки негайно поверніть черговому по номеру (Лев., Нові п’єси, 1956, 29); — Що друкуєте в підвалі? — Ще невідомо (Автом., В. Кошик, 1954, 244).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 401.