ПІДВА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Прикм. до підва́л 1. Підвальне вікно одчинено. Видно в кімнаті робітничу обстановку (Вас., III, 1960, 312); Ми висушили підвальну кімнату Яновського, обклеїли її обоями (Ле, В снопі.., 1960, 373); Для виноробні рекомендується збудувати спеціальний будинок з підвальним приміщенням (Колг. Укр., 7, 1956, 39); // Такий, як у підвалі. Сутінки підвальні — це ж було перше, що і Саранчука вразило, коли він відчинив із сінців двері в кімнату до Бондаренків (Головко, II, 1957, 441); Хлопці лягли на землю тінями, в носи — важкий теплий підвальний дух (Тют., Вир, 1964, 384).
2. у знач. ім. підва́льний, ного, ч., спец. Робітник, який відповідає за збереження продуктів, товарів у підвалі. Частіше та частіше він почав завертати до підвального (Мирний, IV, 1955, 230).
3. Який займає підвал у газеті. Підвальна стаття.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 402.