ПІ́ДВЕЧІР, присл., рідко. У підвечір’я. Гіца з Раду підвечір прокидалися — вони мали звичку спати вдень і щезати на ніч (Коцюб., І, 1955, 371); Підвечір вітер затих і цюкнув мороз, а вночі повалив сніг (Тют., Вир, 1964, 460).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 404.