ПІДВО́ДА, и, ж. Запряжений кіньми або волами віз, візок, що використовується для перевезення вантажу, рідше — людей. Нині ми не поїхали, бо море бурхливе. Поїдемо вже завтра і не морем, а на підводі (Коцюб., III, 1956, 142); Заїжджали у двір одна за одною підводи, навантажені зерном, зупинялися біля комор (Цюпа, Назустріч.., 1958, 420).
У підво́ду (підво́ди) — у поїздку підводою. — Записку б мені яку-небудь. Щоб у підводу не погнали. — Гаразд, — посміхнувся Фрунзе. — Це я вам зараз зроблю (Гончар, II, 1959, 399); — А де хазяїн? — спитали червоноармійці. — Ще вчора поїхав кудись у підводи (Панч, Гарні хлопці, 1959, 86).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 407.