ПІДГО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДГО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., перех. Трохи, частково гоїти, заліковувати. Стадник не зомлів і після останнього кия. Підгоївши виразки сорому і помолившись за спасіння душі в самій крайній, дев’ятій, церкві Запорізької Січі, він одразу ж з її порога поніс люту злобу свою до шляхетського можновладства (Стельмах, І, 1962, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 419.