ПІДГІ́Р’Я, я, с. Нижній схил гори, що переходить у рівнину; місцевість біля підніжжя гори, гір. Дорога величезною спіраллю спускалася вниз, і далеко, по той бік долини, знову спіраллю підіймалася по підгір’ю (Гончар, III, 1959, 89).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 414.