ПІДДО́БРЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і ПІДДОБРЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПІДДОБРИ́ТИСЯ, добрю́ся, до́бришся, док., розм.
1. Те саме, що піддо́брювати 1. — Піддобрюються, бояться тебе, — зашепотіла Олеся до Балабухи (Н.-Лев., III, 1956, 93); — До хати прителющився [Гервасій]. Прийшов і почав піддобрюватися цукерками до голодних дітей (Стельмах, Хліб.., 1959, 533); Не спить Рябко, та все так гавка, скаучить, Що сучий син, коли аж в ухах не лящить, Все дума, як би то піддобриться під пана (Г.-Арт., Байки.., 1958, 50); Про закоханість Михайла Федоровича в книги знали всі. І, коли хтось хотів піддобритися до нього, книга була найкращим для цього засобом (М. Ол., Леся, 1960, 123).
2. тільки недок. Пас. до піддо́брювати, піддобря́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 424.