ПІДЖИМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДЖА́ТИ, підіжму́, підіжме́ш, док., перех., рідко. Підгортати під себе або притискати до себе (ноги, хвіст і т. ін.). — Проучили ми собаку: тільки залп — то піджимає хвіст (Гонч., Вибр., 1959, 145); Нудно такеньки завсіди перебувати холод, треба сидіти на печі, піджавши ноги (Вовчок, І, 1955, 289); // Міцно стуляти, стискати (губи). Помітивши, що Дорош не допив молока із глиняного кухля, вона образливо піджала губи: — Чого це ви так мало? Може, вам не до вподоби наше молоко? (Тют., Вир, 1964, 103).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 427.