ПІДКА́ЧАНИЙ1, ПІДКО́ЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до підкача́ти1. В солом’яному брилі, білій сорочці й підкачаних вище колін штанях, він стояв у воді і змотував волосінь (Чорн., Красиві люди, 1961, 70); З підкоченими аж по коліна шароварами — я бачив його, вертаючи додому в обідню пору, як ходив у саду в високій траві босоногий (Коб., III, 1956, 47); Герміна був взутий у стоптані кімнатні туфлі на босу ногу, в штанах, без піджака; один рукав сорочки підкочений до ліктя, другий, опущений, звисав незастібнутий (Томч., Готель.., 1960, 204).
2. у знач. прикм. З підгорнутими, піднятими краями (про одяг, частини одягу). Маленький школярик, босенький, з підкачаними штанями і з школярською торбинкою через плече, довго не міг приєднатися до гурту (Вас., І, 1959, 102); — Давайте, я вам шинельку.. трошки підправлю, перероблю. — Шура глянула на свої довгі, підкочені рукава і ледве стримала готові бризнути радісні сльози (Гончар, III, 1959, 199).
ПІДКА́ЧАНИЙ2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підкача́ти2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 432.