ПІДКИДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і рідко ШДКИ́ДУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПІДКИ́НУТИСЯ, нуся, нешся, док.
1. Різко підніматися вгору; підскакувати. На старому річищі лишились тільки калюжі, в яких підкидалась риба, що не встигла втекти з водою (Донч., Пісня.., 1947, 61); Човен мій від бурі хилитається. Чи гребінь хвилі, чи безодня — не питається. Одно підкидається, одно підкидається… (Тич., II, 1957, 60); Крутячися в виру, поза його кругами підкидуються і гуляють срібнолускії, червоно-цятковані пструги (Фр., VIII, 1952, 195); // Робити різкі рухи або сіпатися (про людину, органи людського тіла). Одна тільки Галя гостро дивилася на всіх гультяїв — і червона краска грала на її щоках, тоді як серце підкидалося в грудях (Мирний, II, 1954, 295); Вася схилився на низьке, холодне підвіконня, і все його маленьке тіло підкидалося од тяжкого ридання (Епік, Тв., 1958, 365); Опанас аж підкинувся, мов ужалений (Фр., IV, 1950, 285).
2. тільки недок. Гратися, кидаючи раз у раз що-небудь угору або перекидаючись чимсь. Вишеньками забавлятися, яблучками підкидатися (Чуб., III, 1872, 292); * Образно. — Підсів мене сей рік Колісник! — Купи, — каже, — пополам візьмемо. — Я й купив; а він, біс його батькові, від своєї половини і одкинувся. Тепер і підкидайся! (Мирний, III, 1954, 79).
3. тільки док., розм. Те саме, що прики́нутися. — Ви б, дядьку, підождали трохи, просушилися, — раяла Христя, — а то як його в мокре ноги обгортати. — Як? Отак! — скрикнув Кирило, угортаючи ногу. — Коли б ще чого не підкинулось… (Мирний, ІІІ,1954, 71); — Йому [Микиті] підкинулася на нозі бешиха, то він послав мене замість себе (Л. Янов., І, 1959, 470).
4. тільки недок. Пас. до підкида́ти, підки́дувати. Тричі на день у нас волам сіно підкидається (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 434.