ПІДКОМО́РСЬКИЙ, а, е. Стос. до підкоморія. В своїй калитці тримав [пан] увесь підкоморський суд (Стельмах, І, 1962, 272); При Павлі І (1796-1801 рр.) на Лівобережжі [України].. відновлені були старі дворянські суди в повітах — земський і підкоморський, тобто цивільний і межовий (Іст. УРСР, І, 1953, 384).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 438.