ПІДКІ́С, ко́са, ч.
1. Дія за знач. підкоси́ти, підко́шувати 1. Підкіс бур’янів.
2. спец. Підпірка, брус і т. ін., що ставиться навскоси у різних спорудах, а також спосіб зв’язку таких частин споруди. Практика показала, що одну панель краще встановлювати з допомогою підкоса, другу — горизонтальним зв’язком, третю — накидними захватами (Роб. газ., 22.VII 1965, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 435.