ПІДЛЕ́ЩУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПІДЛЕСТИ́ТИСЯ, ещу́ся, е́стишся, док.
1. Лестощами, догідливістю, вихвалянням і т. ін. добиватися доброго ставлення, вигоди, користі тощо. — Не сумніваюся, що знайдуться такі, що в очі мені підлещуються, а позаочі будуть кидати на мене болотом (Фр., VI, 1951, 382); — Підлеститись як-небудь, розказати йому який веселенький анекдотик.., щоб воно, молоде, посміялося та й подобрішало (Вас., І, 1959, 143); Микола.. найбільше до батька вміє підлеститися. Так він коло його впадає, так йому догоджає, що вже далі й нікуди… (Гр., І, 1963, 316); Грицько.. побіг на вулицю до хлопців і там розказав, що за «лисиця» його сестриця, як вона до діда підлестилась (Григ., Вибр., 1959, 225).
2. тільки недок. Те саме, що ла́щитися 2. Він [собака] нізащо не хотів рикати по-тигрячому й кидатися на нас, а навпаки — тільки підлещувався до нас і намагався лизнути мене в щоку (Сміл., Сашко, 1957, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 449.