ПІДМОГОРИ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДМОГОРИ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм. Підкуповувати могоричем (у 2 знач.). Він поставив перед обранням виборцям-громадянам не одно відро горілки, щоб підмогоричить їх (Н.-Лев., III, 1956, 350); [Павло (до Мотрі):] На ось гроші, та біжи хутенько до шинку, принеси пляшку горілки; треба дядька підмогоричить (Кроп., II, 1958, 388); — Уласа було не підмогоричиш — коня не дасть. Торгував кіньми, як на ярмарку! (Горд., II, 1959, 262).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 458.