ПІДМОРО́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДМОРО́ЗИТИ, о́жу, о́зиш, док.
1. перех. Заморожувати злегка або додатково; // безос. Землю трохи підморозило (Ю. Янов., Мир, 1956, 268).
2. неперех., безос. Робитися холоднішим, морозним (про повітря). Дув рвучкий вітер, підморожувало (Хижняк, Тамара, 1959, 197); Опівночі підморозило, калюжі на шляху пришерхли льодком (Голов., Тополя.., 1965, 105).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 459.