ПІДНО́ВЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до піднови́ти, підновля́ти.
2. у знач. прикм. Який змінено, доповнено чим-небудь. Закінчуючи цей схематичний начерк, лишається сказати кілька слів про зовнішні форми мистецтва, а власне, про «школи» його, зокрема нові і підновлені (Еллан, II, 1958, 72).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 470.