ПІДНІ́ЖЖЯ, я, с.
1. Нижня частина, основа чого-небудь високого; простір для якогось підвищення. — Капітане, нам треба пороху! — закричав Закшицький до якогось ветерана з обвислим вусом і в високій рогатій шапці, що стояв при підніжжі барикади з пачками амуніції (Фр., VI, 1951, 158); Їхали ми на узгір’я Ай-Петрі. Вже поминули сади-виногради рясні, кучеряві, Що покривають підніжжя гори, наче килим розкішний (Л. Укр., І, 1951, 150); Потоки вулканічної грязі часто затоплюють навколишні села і міста. Таке явище, наприклад, мало місце на початку нашої ери біля підніжжя вулкана Везувія в Італії (Про вулкани.., 1955, 7).
2. Основа пам’ятника; п’єдестал. Анна мовчки стає на коліна перед могилою, кладе вінець до підніжжя статуї (Л. Укр., III, 1952, 390); Пам’ятник з бронзи належав уже не їй, а цілому світу. Вона поклала біля його підніжжя дитину, а сама припала до бронзових грудей і застигла, як бронза (Довж., І, 1958, 350); Діти поклали квіти до підніжжя пам’ятника великому вождю (Літ. Укр., 8. VII 1966, 1).
3. Підставка, що підтримує що-небудь або служить опорою для чогось. Ось вона, заповітна довгаста коробочка з кольоровими тюбиками. Вона примостилася біля чорного підніжжя глобуса (Донч., VI, 1957, 100).
4. рідко. Те саме, що підні́жок 1. В крісло, привівши її, посадив, полотниною вкрите, Крісло ж красиве, різьблене, з маленьким підніжжям при ньому (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 462.