ПІДОФІЦЕ́Р, а, ч., розм., заст. Унтер-офіцер. Бородавкіна була дочка одеського міщанина, підофіцера (Н.-Лев., V, 1966, 181); В залах стояли і сиділи в повному озброєнні солдати і підофіцери (Гжицький, У світ.., 1960, 21).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 478.