ПІДП’Я́ТНИК, а, ч.
1. техн. Пристрій для опори осі вертикального вала. Як балансувальник, він займається нині одною роботою — установлює підп’ятник, куди заходить відполірований кінець осі, на якій вмонтована стрілка приладу (Автом., В. Кошик, 1954, 224).
2. спорт. Пристрій для опори ніг веслувальника у човні.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 488.