ПІДПИ́ЛЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підпиля́ти. Між головами робітників з’явилася сіра козляча голова, увінчана гострою борідкою і тупими, підпиляними на кінчиках рогами (Руд., Вітер.., 1958, 273).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 481.