ПІДПЛИГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до підпли́гувати. Прочитавши заледве кілька слів, Макар Іванович почервонів, підплигнув на місці і в.. обуренні кинув відкритку [листівку] на стіл (Коцюб., І, 1955, 163); Йонька підплигнув по-півнячому, дрібно затрусив ціпком (Тют., Вир, 1964, 401); Пес підплигнув їй назустріч, спинався на задні лапи, але ланцюг тяг його назад (Смолич, Ми разом.., 1950, 259).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 484.