ПІДПОЛКО́ВНИК, а, ч. Військове звання середнього командного складу рангом нижче полковника, а також особа, що має це звання. Полковники Рябов, Зарубін, Федорченко й інші полковники й підполковники пояснили солдатам наказ командування (Довж., І, 1958, 316); — Товаришу гвардії підполковнику, дозвольте звернутися, — промовив Цимбал (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 484.