ПІДПУ́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підпусти́ти. Перш повипитував [справник] тих, що враждали на Тихона, і того чоловічка, що записував Тихонові забор хліба, що прикинувся, буцімто й добрий, а се він від них і підпущений був (Кв.-Осн., II, 1956, 140); Цілу осінь він баришникував, мінявся коровами, доки домінявся до того, що привіз не корову, а телицю-ялівку з підпущеним телям (Тют., Вир, 1964, 513).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 488.