ПІ́ДПІЧОК, чка, ч. Те саме, що підпі́ччя. Коли переїжджали на квартиру, бабуся взяла старий личак на довгій волоці, закинула його в підпічок і, присівши напочіпки, почала викликати домовика (Горький, Дитинство, 1947, 176).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 483.