ПІДРА́НЕНИЙ, а, е, мисл.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до підра́нити.
2. у знач. прикм. Легко поранений, підстрелений. — Приймайте! — тягнучи підраненого коня за повід, задирливо гукає до Килигея якась чорнява (Гончар, II, 1959, 26); *У порівн. Зі сном вона боролася вже через силу, нарешті, як підранена, похилила голову набік і впала мені на плече (Панч, На калин. мості, 1965, 115).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 489.