ПІДРУ́ЧНИЙ, а, е.
1. Який міститься, перебуває завжди поблизу, під рукою. Там же [над постіллю] висіли його луки, мечі й інша підручна зброя (Фр., VI, 1951, 75); На цей раз він [полк] мав переправлятися підручними засобами (Гончар, III, 1959, 342).
2. Який виконує підсобну роботу. Коли Артьомов з ремонтників перейшов у підручні сталевари, вона кожного дня з лабораторії приходила брати пробу сталі (Чорн., Визвол. земля, 1959, 162); Учні школи влітку не йшли на канікули, працювали підручними ковалями й слюсарями (Минко, Моя Минківка, 1962, 76); // у знач. ім. підру́чний, ного, ч.; підру́чна, ної, ж. Людина, яка допомагає, подає підтримку кому-небудь у чомусь. Радянська журналістика стала найважливішою галуззю партійно-громадської діяльності. І це покладає величезну відповідальність на працівників преси України, вірних підручних партії (Ком. Укр., 4, 1962, 68); // у знач. ім. підру́чний, ного, ч.; підру́чна, ної, ж. Людина, яка виконує підсобну роботу. Микола пішов до колгоспної кузні, працював підручним (Підс., Віч-на-віч, 1962, 45); На весіллі у Ксеньки Росохи була вона за підручну кухарці (Вільде, Ти мене не любив, 1958, 8); // зневажл. Пособник у зрадницькій, підступній і т. ін. справах. Винен [у війні] зовсім не народ, винна ідеологія, винні фашисти і їхні підручні — есесівці, гестапо, СД і решта гітлерівських «інститутів» (Загреб., Європа. Захід, 1961, 86).
3. заст. Підлеглий (у 1, 2 знач.). Прийшов член земської управи, капітан Селезньов, ..Хведір Гаврилович Книш — йому підручний (Мирний, III, 1954, 141); Мовчать підручні вояки Івана Болотникова, в підлогу дивляться (Ле, Побратими, 1954, 11); У князівських оселищах княжі підручні — ті ж самі бояри, іменем князя розправлялися (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 36).
4. Запряжений з лівого боку у парі з борозенним (про коня або вола). Іван мав намір усю вину за цю пригоду звалити на них [коней]. Особливо на підручну, бо вона ніколи не держиться дороги (Март., Тв., 1954, 222); З усієї сили тне Максим Бортняк батогом підручну кобилу, потім — борозну і чує, як враз із цими ударами гостро закололо щось у серці (Бабляк, Літопис.., 1961, 6); Дідо скочили з воза, взяли підручного вола за мотуз і повернули ліворуч з головної дороги, (Томч., Готель.., 1960, 69).
5. рідко. Який використовують як підручник (у 1 знач.); навчальний. Вищі учбові заклади України ще не повністю забезпечені підручною літературою з словесного і музичного фольклору (Нар. тв. та етн., 1, 1957, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 494.