ПІДСВІДО́МІСТЬ, мості, ж., псих.
1. Абстр. ім. до підсвідо́мий. Ні разу не згадували [Тоня і Віталик] того, схожого на сновидіння випадку, хоч десь ніби в підсвідомості ця їхня тайна між ними жила, залишалась (Гончар, Тронка, 1963, 47); Намагався [Огей] аналізувати себе, свою психіку, підсвідомість, що тримала його в полоні тужливого настрою (Досв., Вибр., 1959, 374).
2. Властивість за знач. підсвідо́мий. На мить у нього майнула контрольна підсвідомість чуття: чи він кохає її красу,.. чи її як істоту, як друга..? (Досв., Гюлле, 1961, 126).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 497.