ПІДСИ́ПАТИСЯ див. підсипа́тися.
ПІДСИПА́ТИСЯ, а́юся, а́єш, недок., ПІДСИ́ПАТИСЯ, плюся, плешся; мн. підси́пляться, док.
1. розм. Насипа́тися під що-небудь.
2. перен., фам. Догоджати, лестити кому-небудь, прагнучи домогтися чогось, залицяючись. — Почав до неї підсипатися один шляхтич (Панч, Гомон. Україна, 1954, 251); Любив Шухновський висміяти позаочі кожного. У вічі він до тебе буде підсипатись, компліменти говоритиме, а послухайте, що він каже позаочі (Збан., Малин. дзвін, 1958, 70).
3. тільки недок. Пас. до підсипа́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 499.