ПІДСИСНИ́Й, а́, е́, с. г.
1. тільки ж. р. Та, яку ссе маля. Було поліпшено годівлю, особливо жеребних та підсисних кобил, за рахунок концентратів (Конярство, 1957, 39).
2. Який ссе матір. Підсисні поросята, які одержували азотобактерин, мали добрий апетит, краще розвивались і були більш витривалими проти інфекційних захворювань (Колг. Укр., 6, 1958, 30).
∆ Підсисни́й пері́од — час, протягом якого самиці ссавців годують малят молоком. Кожній свиноматці у підсисний період згодовують щодня не менше чотирьох кілограмів картоплі (Хлібороб Укр., 3, 1965, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 499.