ПІДСЛУ́ХАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підслу́хати. У Гадини щось стисло за серце після тої підслуханої розмови (Фр., VII, 1951, 131); Дарина не забула цих слів, підслуханих під вікном (Ю. Янов., Мир, 1956, 95); // підслу́хано, безос. присудк. сл. [Семпроній:] Там знайдено в вас ритуальні речі: велику чашу, ніж і ще там дещо. Підслухано якісь слова містичні про тіло й кров. Се вам найбільше шкодить (Л. Укр., II, 1951, 471).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 502.