ПІДСЛІ́ДЧИЙ, а, е, юр. Признач. для тих, хто перебуває під слідством. В кімнату нечутно входить вартовий з автоматом. — В підслідчу камеру! — наказує Геллефорт. Тамара виходить з вартовим (Хижняк, Тамара, 1959, 126); В травні 1903 року Микишу заарештували: тринадцять місяців (до свого повноліття) він просидів у полтавській підслідчій тюрмі (Вітч., 6, 1967, 182).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 502.