ПІДСТРО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДСТРО́ЇТИ, о́ю, о́їш, док., перех.
1. Те саме, що підшико́вувати.
2. перен., розм., також без додатка. Таємно, з умислом улаштовувати, зчиняти щось (перев. неприємне для кого-небудь). Той пан підстроював.. Крадіжки сам-таки — і розкривав як стій! (Рильський, Поеми, 1957, 233); [Лукія:] Ну, й шкода ж мені, що тоді парубки боків тобі не поламали, а як я тоді ловко підстроїла (Кроп., II, 1958, 156); — Думаєте, справді аварія на електричній станції? Підстроїли! (Головко, II, 1957, 585).
3. Настроювати музичний інструмент трохи, додатково або у відповідності до голосу або до ладу іншого музичного інструмента. Він пробував, перебирав різні акорди,.. підстроював ще й грав (Коб., І, 1956, 428); // Пристосовувати, установлювати для прийому яких-небудь хвиль: радіо, магнітних і т. ін.
4. перен., розм. Вселяти кому-небудь якісь думки, наміри і т. ін., спрямовуючи їх певним чином. [Яворський:] Або я нічого не розумію, або ваших «добряків» хтось підстроїв (Коч., II, 1956, 237).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 509.