ПІДСУМО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДСУМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.
1. Обчислювати що-небудь, підраховуючи загальну суму. * Образно. — Нуль цілих і дуля десятих, — пожартував старшина Мальований, підсумовуючи обстріл (Дмит., Наречена, 1959, 108).
2. перен. Робити висновки з чого-небудь; узагальнювати зроблене, сказане. Підсумовуючи результати діяльності комісії за кілька літ, Тихович побачив, що комісія не змогла злокалізувати філоксеру (Коцюб., І, 1955, 223); Одинадцята строфа, завершуючи вірш [І. Франка] «Каменярі», підсумовує все, ним сказане, і стверджує: ніщо не зверне каменярів з обраного шляху боротьби за правду (Рад. літ-во, 2, 1963, 95); Кожної суботи Герасим Петрович збирає свою бригаду, щоб підсумувати зроблене за минулий тиждень (Гур., Новели, 1951, 71).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 511.