ПІДСІ́В, у, ч.
1. Те саме, що підсіва́ння. Нормальний пасовищний травостій можна сформувати не тільки підсівом трав і застосуванням системи удобрення, а й організацією загінного випасання (Колг. Укр., 10, 1960, 30).
2. Те, що підсіяли (у 1 знач.) додатково; що-небудь посіяне додатково. На берегах Горині він [агроном] разом з михнівцями створив великі луки з райграсу й конюшини, з різних трав підсіву (Рудь, Гомін.., 1959, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 500.