ПІДФАРБО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до підфарбува́ти. Перетворення старого типу європейської парламентської, на ділі реформістської і лише злегка підфарбованої.. в новий тип партії, в справді.. комуністичну партію, це — річ надзвичайно трудна (Ленін, 44,1974, 404); // підфарбо́вано, безос. присудк. сл. Вікна, двері, підлоги.. помито, перетерто, а де потрібно, то й підфарбовано (Коз., Сальвія, 1959, 31).
2. у знач. прикм. Який підфарбували, підмалювали. Жінка злегенька розтулила червоні підфарбовані губи (Досв., Вибр., 1959, 206); Проходили і проїжджали Солдати і офіцери, Сто раз на день відкривали Підфарбовані двері (Гірник, Стартують.., 1963, 55); Візьмемо колбу, заткнуту корком, крізь який проходить скляна трубка.. У трубку введена крапля підфарбованої води (Фізика, II, 1957, 3).
3. у знач. прикм., перен. Якому надано іншого, привабливішого вигляду, що приховує справжню сутність. Не підфарбований, не підсолоджений, не спеціально одягнений страдником і праведником «бідний мужичок» перед нами, але селянин-незаможник, живий, реальний (Еллан, II, 1958, 88).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 520.