ПІДХАРЧО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПІДХАРЧУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся і ПІДХАРЧИ́ТИСЯ, чу́ся, чи́шся, док.
1. розм. Те саме, що підгодо́вуватися 1. Ми рвемо над дорогою стиглі чорниці, а іноді й суниці — підхарчовуємось (Шиян, Партиз. край, 1946, 135); [Палажка:] Ось нате, куме, окраєць хліба, підхарчіться (Мам., Тв., 1962, 475); Васютинчани теж завернули під верби, така вже традиція побережан — підхарчовуватися в Кропивній (Ле, Ю. Кудря, 1956, 84); [Терень:] Поїдемо на літо на роботу, підхарчуватися, підремонтуватися, сили набратися (Мик., І, 1957, 152).
2. тільки недок. Пас. до підхарчува́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 521.