ПІДХВА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДХВАЛИ́ТИ, хвалю́, хва́лиш, док., перех., розм. Хвалити трохи або час від часу. Слухає Явдоха такі речі та підхвалює «доброго молодця», що не забув науки (Мирний, І, 1949, 401); Наївшись, він дістав тюремну цигарку, постукав у двері й через вічко прикурив у вартового, підхвалюючи тюремне начальство (Стельмах, II, 1962, 228); Іван Іванович розглянув його [документ] з усіх боків, прочитав, прицмокнув язиком, підхвалив мене за успіхи (Збан., Малин. дзвін, 1958, 322).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 521.