ПІДШТОВХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. Однокр. до підшто́вхувати. Старий гострозоро обвів усіх поглядом, а когось і плечем підштовхнув, добираючись до Марка (Стельмах, Правда.., 1961, 40); — Це по службі положено тобі набурмошуватись? — якось підштовхнув під бік Павло (Мушк., Серце.., 1962, 220); Учотирьох вони сильно й уміло підштовхнули полуторку, і вона стала на рівному (Кучер, Прощай.., 1957, 180); Тимко підштовхнув бабу наперед (Тют., Вир, 1964, 355); Малахов немовби старався підштовхнути гостя, допомогти йому відшукати потрібні слова (Собко, Справа.., 1959, 733); Високоосвічений робітник та колгоспник — це атомний заряд, який підштовхне нашу економіку на таку височінь, до якої ніяким Америкам не доскочити (Добр., Тече річка.., 1961, 251).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 527.