ПІК, а, ч.
1. Гостроверха гірська вершина. В 1943 році експедиція геодезистів і топографів відкрила в горах Тянь-Шаню пік висотою в 7439 метрів (Видатні геогр. відкр.., 1955, 23); В траві.. дзвеніли цикади, а з піка Тручас в долину наринав теплими хвилями вітер (Рибак, Час.., 1960, 664).
2. перен. Найвища точка в розвитку, у виявленні чого-небудь, в якійсь діяльності; найбільший обсяг роботи підприємства, завантаженість транспорту і т. ін. Пік цієї поводі був значно вищий за пік сімнадцятого року (Баш, Вибр., 1948, 82); В науці є свої піки, і однією з найбільш важкодоступних вершин лишається одержання нових хімічних елементів (Наука.., 11, 1967, 3).
◊ Годи́ни пік — час найбільшого напруження в роботі транспорту, електростанцій і т. ін. Для розвантаження лінії поїзд курсуватиме в ранкові та вечірні години пік (Веч. Київ, 9.ІІІ 1968, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 531.