ПІКІ́РУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. док. На великій швидкості ринутися майже вертикально вниз (про літак). — Насмілюсь доповісти, що це, здається, той самий радянський літак, який перебив мені подорож на фронт… Він пікірує! (Ю. Янов., І, 1954, 152); Літаки зробили коло, але замість того, щоб іти на посадку, почали пікірувати на аеродром (Мушк., Чорний хліб, 1960, 17); // Стрімко летіти вниз (звичайно про птахів). Час від часу.. то одна, то друга пташина каменем пікірувала донизу (Збан., Мор. чайка, 1959, 22).
ПІКІРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Пересаджувати рослину в молодому віці за допомогою кілочка — піки. Пікірують розсаду при появі першого справжнього листка в торфоперегнійні або гончарні горщечки (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 54); — Коли сходи зарунились, тисячу найбільш кущистих із них я обережно пікірувала і пересадила на грядку, як розсаду (Донч., V, 1957, 239).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 533.