ПІ́НЯСТИЙ, а, е. Те саме, що пі́ни́стий. За кормою [корабля] вода кипіла, як у казані, і пінясті хвилі розбігалися геть (Досв., Вибр., 1959, 288); Сагайдачний ковтав пінясте пиво, і загадкова усмішка ховалася в його бороді (Тулуб, Людолови, І, 1957, 67); Деякі лави виділяють легку пінясту масу, яка при застиганні утворює пемзу (Фіз. геогр., 5, 1956, 101).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 537.