ПІР’Ї́НА, и, ж. Те саме, що перо́ 1. Дичину поранено. Це підтвердили кілька скривавлених пір’їн, які загубив птах (Донч., II, 1956, 64); В кімнаті полковник сказав мені сісти біля столу, поклав передо мною папір, дав пір’їну в руки і почав диктувать (Збірник про Кроп., 1955, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 539.