ПІ́ХВИ, хов, мн. (одн. пі́хва, и, ж., заст.). Футляр для шаблі, кинджала, меча і т. ін. Козаки На конях жваво басували, Кинджали з піхов доставали (Граб., II, 1959, 247); При боці у нього теліпався в піхві тяжкий бойовий меч (Фр., VI, 1951, 45); Рукою кволо мацав [Семен] порожні піхви шаблі (Ле, Побратими, 1954,36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 550.