ПІШАКА́, присл., розм. Те саме, що пі́шки. — Туди машина йшла з цукроварні, а назад нічого не трапляється, то я вирушив пішака… (Коп., Подарунок, 1956, 22); Йшов ти, певне, пішака, А тебе пан з ласки, — Глянеш, — пальцем заклика На задок коляски!.. (Черн., Поезія, 1959, 125).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 552.