Слово "пішаниця" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПІШАНИ́ЦЯ, і, ч. і ж., діал.

1. Піша людина. — Кілька років тому проходив повз наше село один.. молодий товариш, пішаниця (Коп., Навколо полум’я, 1961, 5).

Пі́ший-пішани́ця, нар.-поет. — людина, що йде пішки. Місто наше росте, а рельєф у ньому такий, що не кожному пішому-пішаниці його під силу подолати… (Рильський, Веч. розмови, 1962, 8); З видзвоном проносяться тачанки, обганяючи валки піших-пішаниць (Гончар, Таврія, 1952, 34).

2. у знач. присл. пішани́цею. Пішки. За отаманом.. Женуть ляхи кіньми Ще й біжать пішаницею (Укр.. думи.., 1955, 87).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 552.