ПІШОХІ́Д 1, хо́да, ч. Той, хто йде пішки. Верхом полонини, стежкою.. ішли два пішоходи (Фр., III, 1950, 16); Двірники мастили вапном дерева і обіччя тротуарів, щоб ночами видно було дорогу машинам і пішоходам (Кучер, Чорноморці, 1956, 35).
ПІШОХІ́Д2, хо́ду, ч., заст. Тротуар. На пішоході нас минають, штовхають (Тесл., З книги життя, 1949, 47); По вузеньких пішоходах поспішають люди (Панч, На калин. мості, 1965, 119).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 553.