ПІЩА́НИК 1, у, ч. Осадочна гірська порода, що складається з піску, зцементованого глиною, вапном і т. ін. Великі кам’яні кругляки, щербате каміння і річний піщаник — усе те валило в збиту громаду монголів (Фр., VI, 1951, 125); На будовах дедалі ширше впроваджується збірний залізобетон, стінові блоки з черепашника і піщаника (Рад. Укр., 2.Х 1957, 1).
ПІЩА́НИК2, а, ч.
1. Жовтий ховрах, який живе в ковильних степах, напівпустинях і пустинях.
2. Невеликий птах ряду куликів, що живе на берегах морів.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 553.